Комунальний заклад "Новогорівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Роздольської сільської ради Василівського району Запорізької області"
Сторінка психолога
16.11.2021
16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності
Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».
Терпимість, йдеться у статті першій, означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань.
Терпимість – це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба.
Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності.
Різноманіття – це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерантність спроможна розряджати потенційні конфлікти.
Водночас, Декларація чітко формулює положення про те, що у повсякденному житті толерантність – це не бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних.
Разом із тим, прояв толерантності який співзвучне принципу поваги до прав людини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та правопорушень, відмову від своїх поглядів або поступку перед чужими переконаннями.
Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими.
Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.
Ми всі різні. Але ми всі рівні. Як говориться в чудовій рекламі «Ініціативи розмаїття» - «у нас більше спільного, ніж ви думаєте». Тож кожна людина має право жити в мирі та зберігання своєї індивідуальності. А це означає, що бути толерантним не значить залишатися пасивним перед обличчям расизму, ксенофобії, гендерної або расової дискримінації, сексизму, ейджизму, насильства тощо, або ж мовчати, коли люди стикаються із жорстоким ставленням.
Декларація принципів терпимості звертається й до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей.
До цього положення варто додати, що ратифікація документів та створення законодавства це лише так назвемо «матеріальна» умова для формування реальної толерантності в суспільстві. За прикладами далеко не потрібно ходити. І сьогодні, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, наша держава та суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність – це ознака нашого життя.
Впевнена, що толерантності потрібно вчитися і можна навчитися. Оскільки толерантність – це здатність людини, спільноти, держави чути і поважати думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки. Навчання починається з дітей, яких варто вчити бути просто «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.
Погодьтесь, толерантність – це привілей сильних і розумних, які не сумніваються у своїх здібностях просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок та позицій, які не боятися загубити власну індивідуальність, і які вміють поважити інших.
У Міжнародний день толерантності підтверджується ідея про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і варто прагнути до побудови такого суспільства, в житті якого укорінився цей основний ідеал.
Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.
1. Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.
Дуже доброю традицією для багатьох країн стало щорічне святкування 13 листопада Всесвітнього дня Доброти (World Kindness Day), датою для якого був вибраний день відкриття в 1998 році в Токіо 1-ї конференції Всесвітнього руху доброти (World Kindness Movement)
Сьогодні Всесвітній рух за доброту поширюється по цілому світу. Прагнення виявляти доброту надихає людей відповідати добротою і передавати її іншим.
ДОБРОТА – це ласкаве, співчутливе, турботливе ставлення до людей. Це терпимість, такт, це світло.
ДОБРОТА – це усвідомлене бажання допомагати, підкріплене силою і діями. Це розуміння того, який ефект справить зроблений нами вчинок.
ДОБРОТА – це дивовижний сплав моральності, сили, сміливості й активної життєвої позиції.
Година психолога - "Поділись добром" була проведена для учнів
Не залежить ДОБРОТА від зросту,
Не залежить ДОБРОТА від віку.
ДОБРОТА з роками не старіє,
ДОБРОТА, як сонце, гріє.
«Спробуйте бути хоча б трохи добрішими – і
ви побачите, що будете не в змозі зробити поганий вчинок».
Конфуцій
10.09.2021
Розповідаємо про попереджувальні ознаки суїциду, та що робити, якщо ви помітили ці ознаки.
Бережіть себе та своїх близьких!
01.09.2021
ДЛЯ БАТЬКІВ!
20.04 2021
Перебуваючи на карантині, щоб трішки відволіктись від дистанційного навчання та емоційно перезарядитися, пропоную взяти участь в фоточеленджі “Поділись позитивом”. Його метою є сприяння гармонійному розвитку особистості, мотивація до позитивного сприйняття дійсності, розвиток уміння бачити та знаходити радістть у всьому. Кожному, хто бажає долучитися до фоточеленджу – треба завантажити на свою сторінку в Фейсбук фото, яке передає ваші емоції, використовуючи хежтег #поділисьпозитивом. Це змусить кожного, хто долучився, переосмислити власні життєві цінності та отримати позитивні емоції. Бажаємо натхнення та чекаємо чудові фото!
За посиланням, на вас чекає інформація, яка може бути цікавою та корисною для кожного.
Турій Тетяна Петрівна
13.01.21
11.01.21
Шановні батьки,
корекційно – розвивальні заняття для дітей з ООП будуть
19.12.2020
https://drive.google.com/file/d/15sF4mZ5bnEJNAA7vRSAmKw4n2EWWjGRV/view?usp=sharing
15.12.2020
У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу.
Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи в середню. П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це вік коли проявляються особистісні та навчальні проблеми, що зумовлені новими умовами навчання основної школи та початком нового вікового періоду. П’ятий клас – це період адаптації до середньої ланки школи.
Відповідно, до вище сказаного, під «адаптацією» розуміють процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути адаптованість, що є показником життєвої компетентності індивіда.
Загалом під шкільною адаптацією розуміють пристосування дитини до нової системи соціальних умов, нових відносин, видів діяльності, режиму життєдіяльності.
Під шкільною адаптацією учнів при переході з початкової до основної школи розуміють процес взаємодії особистості п’ятикласника і освітнього середовища основної школи, в результаті чого встановлюється оптимальне співвідношення, з одного боку - можливостей, схильностей, інтересів, знань, умінь і навичок дитини, отриманих на попередніх етапах навчання, виховання та розвитку, з іншого боку - умов освітньої системи. Перехід із молодшої школи до основної пов’язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, психічні процеси.
Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи – це досить довгий процес, пов’язаний зі значними проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.
Як було вище згадано, перехід від початкової до основної школи супроводжується достатньо різкими змінами в організації навчально-виховного процесу, що провокує появу труднощів у процесі соціально-психологічної адаптації. Зміни в навчальному процесі є об’єктивними чинниками, що ведуть до зниження успішності навчання, порушення поведінки, схильності до емоційної лабільності, підвищення рівня стомлюваності, появі невротичні реакції, порушення самопочуття та ін.. До таких змін, що ведуть до труднощів адаптації належать:
- збільшення кількості дисциплін та відповідно кількості уроків;
- розширення обсягу інформації, яку необхідно засвоїти;
- зміна педагогічного складу,переформування класів;
- зменшення кількості уваги до кожного учня та ускладнення вимог до засвоєння знань, поведінки, дисциплінованості, відповідальності за свої вчинки та ін.
Ще однією особливістю що веде до порушення процесу адаптації є те що, перехід учнів з початкової до середньої школи збігається у часі з віковою кризою, а саме переходом від дитинства до підліткового віку.
Загалом учнів адаптується до нових умов навчання основної школи досить швидко, приймаючи нові вимоги навчально-виховного процесу. Проте, є учні, які навіть протягом року, мають складності в процесі соціально-психологічної адаптації та, як результат, труднощі у навчанні, спілкуванні та повноцінному соціальному розвитку у майбутньому.
До труднощів в адаптації крім нових об’єктивних умов навчання в основній школі, може призвести некомпетентність педагогічного складу у питаннях психології. Невід’ємною частиною проблеми адаптації в 5-х класах є питання вікових особливостей учнів даної вікової категорії. Дослідження з вікової психології останнього десятиліття показали, що саме п’ятикласники вперше проявляють якісну своєрідність тих психологічних особливостей, які притаманні підлітковому віку. Це пояснюється тим, що при організації учбової діяльності вікові особливості молодших школярів у більшості випадків ігноруються, що є ґрунтом для виникнення труднощів процесу адаптації.
В процесі адаптації п’ятикласники проходять певні етапи.
Перший етап – орієнтовний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів, пов’язаних із початком систематичного навчання бурхливо реагують усі системи організму. Ця «фізіологічна буря» триває два-три тижні. На цьому етапі організм дитини витрачає все, що в нього є та іноді і «бере у борг», що свідчить про надзвичайно високу «ціну» плати за цей період. Тому вчителю важливо пам’ятати про дану особливість.
Другий етап – «буря» вгамовується, «ціна» знижується. Помітне нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить певні отримані (або близькі до отриманих) варіант реакцій на ці впливи.
Третій етап – період відносно стійкого пристосування. Коли організм знаходить найбільш оптимальні варіанти реагування на навантаження, які вимагають меншої напруги усіх систем.
Критеріями успішного адаптаційного процесу в школі, з одного боку – є продуктивність учбової діяльності, а з іншого – психологічний стан школяра, його емоційне самопочуття, відсутність внутрішнього напруження та дискомфорту.
Поняття «стійка психічна адаптація» є синонімом «норми», «здоров’я». Вміння адаптуватися у мікросоціальних відносинах є одним із критеріїв психічного здоров’я.
Молодший підлітковий вік – вік який піднімає дитину на вищий, з доступних йому, щабель інтелектуального розвитку, найбільш багатий і драматичний з точки зору соціально-психологічного розвитку, вік коли дитина вступає в активну взаємодію з світом цінностей і норм.
Перехід від дитинства до підліткового віку, характеризується бурхливими проявами як у зовнішньому, так і у внутрішньому житті дитини.
Зовнішні прояви виявляються найбільш помітні в поведінці школярів. Діти стають непосидючими (або ж надмірно повільними), розгальмованими, імпульсивними, неуважними, крикливими, зі зниженою працездатністю, ігноруванням зауважень (або ж надмірною чутливістю до них), підвищеною тривожністю тощо.
В основі внутрішньої перебудови лежить: фізіологічний розвиток організму; зміна соціальної ситуації навчання, відповідно до якої змінюється провідний вид діяльності; змінюється внутрішня позиція школяра, в процесі якої відбувається набуття почуття дорослості, пошук власної унікальності, пізнання власного «Я», а також поява потреби в гідному статусі в колективі однолітків; деформуються психічні процеси, розвивається теоретичне мислення, пам’ять і сприйняття стають осмисленими, активніше розвивається пізнавальна та інтелектуальна сфери.
Психологічні особливості розвитку молодшого підліткового віку формуються також на основі подальшого розвитку особистісних якостей в інтелектуальній сфері (школярі піднімаються на вищий щабель освіти, що проявляється у виконанні складніших завдань, розумових операцій тощо); в емоційної сфери (діти стають емоційно вразливі); на основі вольових особливостей, які полягають в умінні довільно регулювати поведінку, активно керувати увагою, думати, запам'ятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя); на основі соціальних стосунків, які є основним джерелом, з якого школярі черпають матеріал для пізнання світу, завдяки часто ризикованих, екстремальних ситуаціях отримують стихійний особистий досвід. Сфера міжособистісних стосунків (провідним мотивом даних взаємин і спілкування є прагнення отримати підтримку, заохочення за поведінку чи навчання), зокрема спілкування з дорослими полягає в тому, що школярі намагаються знизити контроль щодо себе, починають активно відстоювати свої права на самостійність, висувають власні пропозиції у вирішенні значної частини життєвих питань, проте молодший підліток не шукає свободи, він до неї не готовий. Розвиток моральних якостей молодшого підлітка полягає в його спробі застосувати до будь-якої ситуації той чи інший моральний закон, почерпнутий ним з книг, героїчних фільмів, сімейних розмов, виховання.
Всі попередньо наведені ситуації несуть роль в глибокому роз'яснені моральних норм і правил та формуванню у підлітків моральних поглядів і переконань. Відповідно, що всі моральні правила виступають для них як їх власні моральні принципи. Але не з свого життя, оскільки особистий досвід все ще не володіє великою цінністю в очах його носія. Моральні ідеали і моральні переконання школярів складаються під впливом різних факторів і тому дуже різноманітні. Поряд з позитивно орієнтованими якостями зустрічається чимало помилкових, незрілих, і навіть аморальних уявлень.
Загалом діти 12-ти років починають набирати силу соціальної активності, мають потребу в реалізації свого морального світогляду, оскільки їх відрізняє особливий інтерес до узагальнених моральних норм, абстрактних соціальних уявлень.
З’єднавши всі вищесказані зміни у внутрішньому світі дитини молодшого підліткового віку з його потребами бути, перш за все, активним у відстоюванні своїх поглядів на життя, здатності здійснювати сильні вчинки, якого він не відрізняв ще два-три роки тому – можна отримати вибухонебезпечний, драматичний внутрішній світ, зародок прийдешніх душевних потрясінь.
Дослідження внутрішнього світу підлітків показують, що одна з найсерйозніших проблем середнього шкільного віку - неузгодженість переконань, моральних ідей і понять, з одного боку, з вчинками, діями, поведінкою, з іншого. Наміри зазвичай благі, а вчинки далеко не завжди є слушним.
Отже, 13-15 років – вік все перемагаю чого прагнення до індивідуалізації і заперечення типового соціального досвіду. Але підліток ще не готовий до повної особистісної автономізації, його душить сильний емоційний протест, на тлі потужних душевних переживань ще не має місця аналізу, осмислення, пошуку власних ціннісних орієнтирів. Це вік,який має як основний зміст, так і специфічну відмінність усіх сторін розвитку в цей період – фізичну, психічну, моральну, розумову, соціальну. При цьому відбувається становлення якісно нових утворень.
14.12.2020
https://drive.google.com/file/d/1K8UcFSLDrYVChd4pQHLtrAB23x7BKWwk/view?usp=sharing
09.11.2020
https://drive.google.com/file/d/1Q32xAbAIT7R4LSUszViOXe22TQjjs0yw/view?usp=sharing
05.05.2020
https://drive.google.com/file/d/1R8mcsM-YXq_UBsqnliUOoc5F4crm_o9_/view?usp=sharing
29.04.2020
Теорія прив’язаності розглядає прагнення до близьких емоційних відносин як основний, специфічно людський елемент, закладений ще в новонародженого й зберігається до
21.04.2020
https://drive.google.com/file/d/1Fs0bm8KM37eML5iS1DLC0iIq6lJiqXAd/view?usp=sharing
09.04.2020
31.03.2020
26.03.2020
Лінк на інформацію:
https://drive.google.com/file/d/1TxzHPSesuCP_Pzb8MXtYaiZN3bJz5Bb-/view?usp=sharing
25.03.2020
Інформація тут: посилання
24.03.2020
Для ознайомлення з інформацією переходьте за посиланням:
https://drive.google.com/file/d/1mtwqXG8pyyv6SeydOTzCu9JZ_LWH7b4z/view?usp=sharing
19.02.2019
06.02.2019
https://drive.google.com/drive/folders/1iaEnaRjattBP3QSWuSl397zzp7gvvis0?usp=sharing
https://drive.google.com/drive/folders/1iaEnaRjattBP3QSWuSl397zzp7gvvis0?usp=sharing
Психологічний супровід розвитку адаптаційних можливостей учнів
5 – го класу
Питання переходу з молодшої ланки до середньої не раз обговорювалося психологами, і в кожного з них свої підходи до вирішення цієї проблеми. Адаптація учнів молодшої школи до навчання в середній ланці відіграє важливу роль у подолання навчанні й вихованні як гармонійна особистості. Психологи останнім часом упевнено називають це кризою. Ця криза створюється логікою навчання в школі, нести куванням програм початкової школи і середньої школи, невиправдано різким і непродуманим переходом з однієї соціальної ситуації в іншу. Процес адаптації кожен учень проходить по – різному,залежно від свого індивідуального розвитку.
Психічна адаптація – це процес взаємодії особистості із зовнішнім середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізація значимих ланцюгів.
Ефективний перебіг процесу адаптації до навчання в основній школі забезпечать цілеспрямоване координування дій адміністрації школи, учителів – предметників, класного керівника, просвітницька робота з батьками та діагностична і консультативна робота практичного психолога.
Якщо інтелектуально та особистісно дитина не доросла до 5-го класу, то замість адаптації виникає дезадаптація.
З питанням шкільної дезадаптації пов’язують відхилення у навчальній діяльності, утруднення у навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку. Звідси результат об’єктивних утруднень, небажання відвідувати школу. Цілком природно, що подолання тієї чи іншої форми дезадаптації повинне бути спрямоване на усунення причин, що її викликають. Дитина потрапляє у нову соціальну групу. Ситуація нового та невідомого для неї є дещо тривожною.
Діагностуючи учнів 4 –го класу в 2016-2017 навчальному році в класі було виявлено 3 дезадаптованих учнів, на період переходу до середньої ланки, тобто в вересні місяці, вже серед учнів 5-го класу було адаптовано до навчання 8 учнів - 1 дезадаптований.
1. Вікові особливості – фізіологічні та фізичні
(наслідки, якщо вчасно не звернути увагу:
Підвищена втомлюваність;
зниження рівня концентрації уваги;
часта зміна настрою;
уповільнення будь- якої діяльності; зниження успішності)
2. Нестійкість психіки
роздратованість;збудженість; психічне напруження; проблеми соціалізації
Організаційні недоліки
1. Недосконала система організації навально – виховного процесу
2. Неправильні методи виховання в сімї.
НАСЛІДКИ ЯКЩО ВЧАСНО НЕ ЗВЕРНУТИ УВАГУ:
(низька організованість;
неуважність і недисциплінованість на уроках;
низький рівень працездатності ;
зниження інтересу до навчання і його результатів;
високий рівень тривожності.)
Зважаючи на всі вище сказані категорії, психологічна служба Новогорівської ЗОШ, веде супровід адаптаційного періоду, що включає різні види роботи з учнями, вчителями, батьками.
Роботи психологічної служби Новогорівської ЗОШ в період адаптації п’ятикласників складається з трьох основних етапів:
1. Робота з випускниками початкової школи;
2. Робота з учнями 5-го класу;
3. Робота з батьками, вчителями – предметниками та батьками 5-го класу.
1. Виявлення дітей, що мають труднощі в навчанні, проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів: ( робота з учнями 4-го класу, лютий – березень)
· Бесіди з класним керівником 4-го класу;
· Спостереження у класі;
· Соціометричне дослідження учнів;
· Анкетування учнів;
· Індивідуальне обстеження дітей «групи ризику» (якщо є дані учні);
· Аналіз проблем дитини;
· Виявлення головних психологічних труднощів.
· Бесіди і консультації батьків, щодо результатів діагностування, надання загальних рекомендацій.
· Надання рекомендацій класному керівнику щодо роботи з дітьми.
2. Виявлення загальних зон труднощів, психологічної атмосфери в класному колективі та рівень адаптації учня в даний період (робота з учнями 5-го класу, вересень – жовтень місяць)
· Індивідуальна психодіагностика
· Спостереження за поведінкою під час індивідуального обстеження;
· Використання методик та анкет наприклад: Анкета «Моє ставлення до шкільних предметів», Методика «незакінчене речення», визначення характеру психологічного комфорту учнів у класі – «соціометрія», «неіснуюча таварина», «Дерево».
· Бесіди з учнями і вчителями.
· Відвідування батьківських зборів
· Проведення психологічно корекціно – розвиткових занять, щодо подолання психологічних перешкод в період адаптації (протягом 1 місяця – 12 занять)
3. Психологічна профілактика та корекція дезадаптації учнів 5-го класу:
· Робота з педколективом:
Бесіди, консиліуми, рекомендації щодо вибору адекватних методів педагогічного впливу на клас і окремих учнів, учнів «групи ризику».
· Робота з батьками:
Виступи на батьківських зборах, індивідуальна консультація, робота з соціально – неблагополучними сімями.
· Корекційні заходи з учнями:
Групові і індивідуальні бесіди та заняття, елементи соціально – психологічного тренінгу, розгляд кризових ситуацій у колективі класу.
Корекційна робота з 5-м класом організована таким чином:
Оптимальною формою проведення роботи є заняття з усім класним колективом.
кількість дітей у групі 7-12 осіб;
тривалість заняття – 40-45 хвилин;
кількість занять – 12;
частота занять – один -два рази на тиждень.
Структура занять:
• Ритуал привітання.
• Розминка.
• Основна частина. Вправи, спрямовані на згуртування учнівського колективу; рухливі ігри та вправи на розвиток емоційної сфери та соціальних навичок; релаксаційні вправи; вправи для розвитку уваги, мовлення, пам’яті, мислення, уяви, сприймання, просторових уявлень.
• Рефлексія. (Що сподобалось – не сподобалось, було добре – погано і чому; чому це важливо, навіщо ми це робили).
Ритуал прощання.
1.Вправа «Знайомство».
Мета: формування установки на взаємодію та доброзичливе ставлення до однокласників.
Повідомлення загальної мети роботи групи.
Діти сідають в коло. Психолог повідомляє дітям, що вони будуть зустрічатися разом на спеціальних заняттях. Ці заняття не будуть схожі на уроки. На них можна буде гратися, малювати, а головне – поділитися своїми радощами і проблемами, отримати добру пораду, допомогу або підтримку, навчитися краще розуміти себе та інших, дізнатись про себе та інших багато нового та корисного.
Правила групової взаємодії.
Психолог пропонує дітям для успішного проведення занять розробити та засвоїти правила групової взаємодії. Для дітей їх не повинно бути занадто багато. Головними можуть бути такі:
— Говорити коротко, конкретно і тільки про те, що думаєш або відчуваєш сам.
— Слухати товаришів уважно, не перебиваючи.
— Поважати інших дітей.
- Будимо веселими?
- Будимо.
- Будимо щирими? – Будимо.
Після прийняття правил роботи групи психолог пропонує дітям продовжити по колу речення: «Мене звати … , я люблю… . ( наприклад, тістечка, морозиво, ігри тощо). (Бейджики).
2.Вправа «Сонечко».
Мета: розвиток вмінь правильно висловлювати власні думки, налаштування на позитивну співпрацю з однокласниками, формування позитивного «Я» образу.
Діти стають в коло. В руках у психолога виготовлене з цупкого паперу «сонечко». Він передає його по колу сусідові ліворуч. Повідомляє учням, що коли він плесне в долоні, то в кого це сонечко буде, виходить в центр кола . Ця дитина стає «сонечком», яке зігріває клас і якому всі діти по черзі мають сказати приємні слова та побажання. Коли всі діти висловляться, учень стає назад в коло. Гра триває доти, поки кожен учасник не побуває в ролі «сонечка».
Я БАЧУ ВИ ТРІШЕЧКИ ВТОМИЛИСЯ, ДАВАЙТЕ ВДПОЧИНИМО, сядьте будь – ласка на свої місця, влаштуйтеся зручніше та заплющить очі. Ваше завдання не відкриваючи очі уважно мене слухати, я буду створювати різноманітні звуки і до кого я доторкнуся Вам необхідно буде сказати той звук який ви запам’ятали, не повторюючи інші. Зрозуміли? І так слухаємо уважно. (відкрити двері, дві склянки- переливати воду, шурудіти папіром, кинути копійку, кинути м’ячем, пересипати крупу, коробок зі сірниками,шарудіння фольгою, політеленовим пакетом,писати ручкою.)
МОЛОДЦІ.
Зробимо зарядку для ваших слухняних пальчинів.
Діти розгинають зігнуті в кулак пальці, починаючи з великого та промовляючи:
- Оцей пальчик – наш дідусь
- А цей бабуся
Оцей пальчик наш татусь,
- а цей матуся,
Ну, а цей маленький
Їх синочок гарненький.
3.Вправа «Чарівна казка».
Мета: розвиток мовленнєвої та мисленнєвої діяльності.
Психолог заздалегідь готує набір іграшок. Їх має бути стільки, скільки дітей в групі. Завдання: розповісти казку, використавши дані іграшки. Кожна дитина має придумати тільки одне речення, в якому згадується вибрана іграшка. Перший учасник бере іграшку та придумує зачин казки. Далі по черзі діти вибирають з чарівної скриньки іграшки та продовжують розповідь. (Якщо дитині важко придумати речення, допомагають інші діти. Психолог допомагає в тому разі, коли жодна дитина не може придумати речення з обраною іграшкою.)
4.Домашнє завдання.
Скласти вдома невеличку казку про свою улюблену іграшку.
5. Рефлексія.
6. Прощання.
Всі діти щільно стають в коло, тримаючись за руки. Потім,промовляючи по складах «До побачення», роблять коло ширше й у кінці розмикають руки. Дякую Всім хто був сьогодні на занятті, за те, що приймали активну учать, були добрими, та відкритими. Що сподобалося? Що не сподобалося? До нових зустрічей.
Творчий процес п’ятикласників
ВИСНОВОК: Системна та педантична діяльність педагогічного колективу Новогорівської ЗОШ у період адаптації дитини до основної школи сприяє вирішенню психологічних завдань особистісного зростання та розвитку учнів, а також профілактиці та корекції шкільної дезадаптації. Таким чином, здійснюється психолого-педагогічний супровід природного розвитку учня.
Психологічна готовність дитини до школи. Сутність та діагностика.
1. РОЗПОВІДАЙТЕ ПОЗИТИВНІ ІСТОРІЇ ЗІ СВОГО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ.
2. НЕ РОБІТЬ АКЦЕНТ НА ОЦІНКАХ.
3. НЕ ЛЯКАЙТЕ ШКОЛОЮ.
4. КУПУЙТЕ ШКІЛЬНЕ ПРИЛАДДЯ РАЗОМ З ДИТИНОЮ.
5. ГРАЙТЕ В ШКОЛУ.
6. ПОЧИНАЙТЕ ЖИТИ ЗА НОВИМ РОЗПОРЯДКОМ ДНЯ.
7. ПОДРУЖІТЬ МАЛЯ З ГОДИННИКОМ.
8. БІЛЬШЕ КОМАНДНИХ ІГОР.
9. ТРЕНУЙТЕ УВАГУ І ПАМ'ЯТЬ.
Батьки знають, яке це складне завдання. Вчиш-вчиш малюка чистити зуби вранці та ввечері, а він, шибеник, щойно лишиш його у ванній самого, тільки й того що намочить зубну щітку.
Коли виникають звички?
Перші звички виникають ще в ранньому дитинстві на основі нового вміння. Навчився малюк сам одягатися і роздягатися — можна формувати звичку акуратно складати свій одяг. Навчилася дитина добре читати — може виникнути, за сприяння батьків, звичка читати щодня. Пішла дитина до школи — виникає звичка складати портфель увечері завчасно або ж поспіхом уранці (і яка з цих звичок закріпиться — залежить від батьків). З’явилась необхідністьпідігріти собі страву вдома — слід негайно формувати звичку мити за собою посуд і прибирати зі столу.
Отже, звички формуються тоді, коли у дитини з’являється новий вид діяльності (нові обов’язки), нове вміння або нові речі.
Виховання гарних звичок тісно пов’язане з виникненням поганих звичок. Не сформують батьки добру звичку — на її місці стихійно постане погана звичка (не привчили 3-4-річного малюка прибирати свої іграшки — значить, у нього закріпиться звичка розкидати свої речі). Добру звичку виховати значно легше, ніж виправити потім погану.
ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
СИТУАЦІЇ РОЗВИТКУ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА
Поява в житті суспільства системи загальної обов’язкової середньої освіти зумовила виділення особливого періоду в розвитку дитини — молодшого шкільного віку. Він відсутній у дітей, які взагалі не вчились у школі або ж освіта яких завершилася на цій початковій ланці.
І цей період відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання організму. Так, до семи років завершується морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль, що створює сприятливі можливості для здійснення довільної поведінки, планування і виконання певної програми дій.
